Характеристика людини: черты, типы, особенности, какая взаимосвязь между темпераментом и характером человека.

Характери та риси характеру людини

Xарактер — це індивідуальне сполучення істотних властивостей особистості, що виражають відношення людини до дійсності і виявляються в його поводженні, у його вчинках.

Характер взаємозалежний з іншими сторонами особистості, зокрема з темпераментом і здібностями. Характер, як і темперамент, є досить стійким і малозмінюваним. У спілкуванні з людьми характер людини виявляється в манері поводження, у способах реагування на дії і вчинки людей. Манера спілкування може бути більш-менш делікатною, тактовною чи безцеремонною, ввічливою чи грубою. Характер на відміну від темпераменту обумовлений не стільки властивостями нервової системи, скільки культурою людини, його вихованням.

1. Загальне поняття про характер

У буквальному перекладі з грецької характер означає карбування, відбиток. У психології під характером розуміють сукупність індивідуально-своєрідних психічних властивостей, що виявляються в особистості в типових умовах і виражаються у властивих їй способах діяльності в подібних умовах.

Характер — це індивідуальне сполучення істотних властивостей особистості, що виражають відношення людини до дійсності і виявляються в його поводженні, у його вчинках.

Характер взаємозалежний з іншими сторонами особистості, зокрема з темпераментом і здібностями. Характер, як і темперамент, є досить стійким і малозмінюваним. Темперамент на форму прояву характеру, своєрідно забарвлює ті чи інші його риси. Так, наполегливість у холерика виражається кипучою діяльності, у флегматика — у зосередженому обмірковуванні. Холерик трудиться енергійно, жагуче, флегматик — методично, не поспішаючи. З іншого боку, і сам темперамент перебудовується під впливом характеру: людина із сильним характером може придушити деякі негативні сторони свого темпераменту, контролювати його прояву. З характером нерозривно зв’язані і здатності. Високий рівень здібностей зв’язаний з такими рисами характеру, як колективізм — почуття нерозривного зв’язку з колективом, бажання працювати для його блага, віра у свої сили і можливості, з’єднана з постійною незадоволеністю своїми досягненнями, високою вимогливістю до себе, умінням критично відноситися до своєї справи. Розквіт здібностей зв’язаний з умінням наполегливо переборювати труднощі, не падати духом під впливом невдач, працювати організовано, виявляти ініціативу. Зв’язок характеру і здібностей виражається й у тім, що формування таких рис характеру, як працьовитість, ініціативність, рішучість, організо

Характер людини та його особливості. Реферат – Освіта.UA

У буквальному перекладі з грецької характер означає карбування, відбиток. У психології під характером розуміють сукупність індивідуально-своєрідних психічних властивостей, що виявляються в особистості в типових умовах і виражаються у властивих їй способах діяльності в подібних умовах

Характер — це індивідуальне сполучення істотних властивостей особистості, що виражають відношення людини до дійсності і виявляються в його поводженні, у його вчинках.

Характер взаємозалежний з іншими сторонами особистості, зокрема з темпераментом і здібностями. Характер, як і темперамент, є досить стійким і мало-змінюваним. Темперамент на форму прояву характеру, своєрідно забарвлює ті чи інші його риси. Так, наполегливість у холерика виражається кипучою діяльністю, у флегматика — у зосередженому обмірковуванні. Холерик трудиться енергійно, жагуче, флегматик — методично, не поспішаючи. З іншого боку, і сам темперамент перебудовується під впливом характеру: людина із сильним характером може придушити деякі негативні сторони свого темпераменту, контролювати його прояву.

З характером нерозривно зв’язані і здатності. Високий рівень здібностей зв’язаний з такими рисами характеру, як колективізм — почуття нерозривного зв’язку з колективом, бажання працювати для його блага, віра у свої сили і можливості, з’єднана з постійною незадоволеністю своїми досягненнями, високою вимогливістю до себе, умінням критично відноситися до своєї справи. Розквіт здібностей зв’язаний з умінням наполегливо переборювати труднощі, не падати духом під впливом невдач, працювати організовано, виявляти ініціативу.

Зв’язок характеру і здібностей виражається й у тім, що формування таких рис характеру, як працьовитість, ініціативність, рішучість, організованість, наполегливість, відбувається в тій же діяльності дитини, у якій формуються і його здібності. Наприклад, у процесі праці як одного з основних видів діяльності розвивається, з одного боку, здатність до праці, а з іншого боку — працьовитість як риса характеру.

У спілкуванні з людьми характер людини виявляється в манері поводження, у способах реагування на дії і вчинки людей. Манера спілкування може бути більш-менш делікатною, тактовною чи безцеремонною, ввічливою чи грубою. Характер на відміну від темпераменту обумовлений не стільки властивостями нервової системи, скільки культурою людини, його вихованням.

Коли говорять про наявність у когось визначеного характеру, тим самим указують на відому однобокість його психічної організації, відому дисгармонію психіки, По суті справи, про нормальний «ідеальному,» людині не можна сказати, який у нього характер, тому що все його поводження є простою реакцією на зовнішні впливи.

Потрібно відзначити розпливчастість і невизначеність границь і між окремими психопатіями. Виділювані форми психопатій здебільшого являють собою штучний продукт схематичної обробки того, що спостерігається в дійсності. У той же час поводження психопатів одного типу може бути різним: один параноїк може бути усіма визнаним ученим, іншої — душевнохворим і т. п.

Виходячи з того, що в нерізкій формі ті чи інші психопатичні особливості наявні всім нормальним людям, зрозуміло, чим різкіше виражена індивідуальність, тим яскравіше стають і властиві їй психопатичні риси. Імовірно, тому серед людей високообдарованих, з багато розвитий емоційним життям і легко збудливою фантазією мається значна кількість безсумнівних психопатів.

Характер — це нерозривне ціле. Але вивчити і зрозуміти таке складне ціле, як характер, не можна, не виділивши в ньому окремих сторін чи типових проявів (рис характеру). Загальні риси характеру виявляються у відносинах особистості до суспільних обов’язків і боргу, до людей, до самої себе.

Відношення до суспільних обов’язків і боргу насамперед виявляється у відношенні особистості до суспільної праці. У цьому зв’язку виявляються такі риси характеру, як працьовитість, сумлінність, наполегливість, ощадливість, і протилежні їм — лінощі, недбалість, пасивність, марнотратство.

Відношення людини до праці впливає на формування його інших особистісних якостей. Д. И. Писарєв писав: «Характер загартовується працею, і хто ніколи не добував собі власною працею насущної їжі, той у більшій частині залишається назавжди слабкою, млявою і безхарактерною людиною».

Відношення до людей наочно виступає в таких рисах характеру, як товариськість, увічливість, доброзичливість і т. п. Антиподами цих рис є замкнутість, безтактність, недоброзичливість. Як затверджував В. Гюго, «у кожних чоловік три характери: той, котрий йому приписують; той, котрий він сам собі приписує; і, нарешті, той, котрий є в дійсності». З метою з’ясування суті свого характеру людині корисно знати думка про себе колективу, у якому він працює і проводить значну частину свого життя. І насамперед те, наскільки упорядковані в нього відносини з людьми, наскільки він потрібний людям, наскільки він авторитетний серед них.

Відношення до самого себе виявляється в самооцінці своїх дій. Твереза самооцінка — це одне з умов удосконалювання особистості, що допомагають виробляти такі риси характеру, як скромність, принциповість, самодисципліна.

Негативними рисами характеру є підвищена зарозумілість, зарозумілість і хвастощі. Людина, що володіє цими рисами, звичайно неуживчивий у колективі, мимоволі створює в ньому перед-конфліктне і конфліктні ситуації. Небажана й інша крайність у характері людини — недооцінка своїх достоїнств, боязкість у висловленні своїх позицій, у відстоюванні своїх поглядів.

Скромність і самокритичність повинні сполучатися з загостреним почуттям власного достоїнства, заснованому на свідомості дійсної значимості своєї особистості, на наявності відомих успіхів у праці на загальну користь.

Принциповість — одне з коштовних особистісних якостей, що додають характеру діяльну спрямованість.

Вольові риси характеру. Під волею розуміється складний психічний процес, що викликає активність людини і будить його діяти направлено.

Воля є здатністю людини переборювати перешкоди, домагатися поставленої мети. Конкретно вона виступає в таких рисах характеру, як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, мужність. Дані риси характеру можуть сприяти досягненню як суспільно корисних, так і антигромадських цілей. Для цього важливо визначити, який мотив вольового поводження людини. «Хоробрий учинок, мотив якого складається в поневоленні іншої людини, у захопленні чужого добра, у просуванні по службі, і хоробрий учинок, мотив якого полягає в тім, щоб допомогти загальній справі, володіють, звичайно зовсім різними психологічними якостями».

По вольовій активності характери підрозділяються на сильні і слабкі. Люди сильним характером мають стійкі цілі, ініціативні, змело приймають рішення і реалізують їх, мають велику витримку, мужні і сміливі. Людей, у яких ці якості слабко виражені чи окремі з них відсутні, відносять до категорії слабохарактерних. Їм властиво пасивний прояв своїх ділових і особистих якостей. Найчастіше такі люди, маючи самі гарні наміри, не домагаються значимих результатів у роботі, навчанні. Багато хто з них щиро переживають своє невміння самостійне, наполегливо і рішуче діяти.

Вольові якості можна виховувати в людини. І. П. Павлов підкреслював, що людина — це єдина система, здатна регулювати сама себе в широких межах, тобто може самоудосконалюватися. Слабовільні люди при продуманій педагогічній роботі з ними можуть стати активно діяльними. При цьому треба брати до уваги індивідуальні особливості людини, наприклад його темперамент. Так, у холерика легше виробити активність і рішучість, чим у меланхоліка. Сама людина повинна з юного віку тренувати свою волю, виробляти такі якості, як самовладання, активність, сміливість.

Характер — якість особистості, що узагальнює найбільш виражені, тісно взаємозалежні і тому що чітко виявляються в різних видах діяльності властивості особистості.

Характер — «каркас» і підструктура особистості, накладена на її основні підструктури.

Після обговорення питання про формування характеру природно тепер звернутися до з’ясування того, як співвідносяться характер і особистість.

У загальній структурі особистості характер займає центральне місце, поєднуючи всі інші властивості й особливості поведінки. Характер людини, безсумнівно, впливає на його пізнавальні процеси – сприйняття, увага, уява, мислення і пам’ять. Цей вплив здійснюється через вольові й інструментальні риси характеру. Емоційне життя людини знаходиться під прямим впливом характеру. Те ж саме можна сказати про мотивацію і про саму волю. У першу черзі характер визначає індивідуальність і своєрідність особистості.

Від інших рис особистості характер відрізняється насамперед своєю стійкістю і, як ми змогли переконатися, більш раннім формуванням. Якщо, наприклад, потреби, інтереси, схильності, соціальні установки, світогляд людини в цілому можуть мінятися практично в плині всього життя людини, то його характер, один раз сформувавши, залишається вже більш-менш стійким. Виключення, мабуть, складають тільки випадки важких захворювань, що захоплюють мозок людини, а також відбуваються з віком глибокі органічні зміни в центральній нервовій системі, слідом за якими по чисто органічних причинах може мінятися характер людини. Нарешті, деякі його зміни можуть відбуватися в період життєвих криз, що також не можна розглядати як цілком нормальні явища.

Одна з їхніх рис характеру людини, що виявляють особливу вікову і тимчасову стійкість, є товариськість чи зв’язана з нею по змісту риса – замкнутість, а також більш загальні риси характеру, до складу яких дві названі входять як складові, — екстраверсія і інтроверсія. Багато корисного в розумінні генезису і функціонування цих рис характеру вніс К. Юнг. «Розглядаючи плин людського життя, — писав він, — ми бачимо, що долі одного обумовлюються переважно об’єктами його інтересів, у той час як долі іншого – насамперед його власним внутрішнім життям». Перший тип людей можна назвати екстравертованим, другий – інтровертованим.

Екстраверсія і інтроверсія як риси особистості виражають, відповідно, чи відкритість замкнутість людини стосовно світу, до інших людей. Майже таку ж стійкість, як екстраверсія і інтроверсія, виявляє комплекс характерологічних особистісних рис.

Характер тісно пов’язаний з темпераментом, який може сприяти або протидіяти розвиткові певних рис характеру. Тому важливо знати свій темперамент. Так, холерику або сангвініку легше, ніж меланхоліку чи флегматику, сформувати в собі ініціативність і рішучість Однак для холерика може стати серйозною проблемою формування стриманості та самоконтролю, а для сангвініка — вимогливості до себе та самокритичності. Меланхоліку важче долати сором’язливість і тривожність, а флегматику — розвивати активність.

Характер формується з перших днів життя людини до останніх його днів. У перші роки життя провідним фактором розвитку характеру стає наслідування дорослим; у молодшому віці поряд із наслідуванням на перше місце виступає виховання. А починаючи з підліткового віку важливу роль у формуванні характеру відіграє самовиховання.

Характер може свідомо, цілеспрямовано вдосконалюватися самою людиною завдяки зміні соціальної поведінки, спільної діяльності, спілкування з іншими людьми. Треба знати, що характер можна змінювати протягом усього життя людини.

Література

1. Немов Р. С. «Психология» Учеб. Для студентов высш. Пед. заведений. – М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1997.
2. Грановская Р. М. «Элементы практической психологии». – СПб.: Свет, 2000.
3. Маклаков А. Г. «Общая психология» – СПб.: Питер, 2000.
4. Рубинштейн С. Л. // Основы общей психологии: В 2т. – Т. II. – М., 1989.
5. Крысько В. Г. // Психология и педагогика в схемах и таблицах. – Мн.: Харвест, 1999.
6. Гамезо М. В., Домашенко И. А. // Атлас по психологии. – М.: Пед. общество России, 1999.
7. Мерлін В. С. Психологія індивідуальності / Вибр. психол. праці. М., 1996.
8. Психологія особистості. Тексти / під ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, А. Н. Пузирея. М.. 1982.
9. Психологія сучасного підлітка / під ред. Д. И. Фельдштейна. М.. 1987.

28.03.2012

Характер людини та його особливості. Реферат – Освіта.UA

У буквальному перекладі з грецької характер означає карбування, відбиток. У психології під характером розуміють сукупність індивідуально-своєрідних психічних властивостей, що виявляються в особистості в типових умовах і виражаються у властивих їй способах діяльності в подібних умовах

Характер — це індивідуальне сполучення істотних властивостей особистості, що виражають відношення людини до дійсності і виявляються в його поводженні, у його вчинках.

Характер взаємозалежний з іншими сторонами особистості, зокрема з темпераментом і здібностями. Характер, як і темперамент, є досить стійким і мало-змінюваним. Темперамент на форму прояву характеру, своєрідно забарвлює ті чи інші його риси. Так, наполегливість у холерика виражається кипучою діяльністю, у флегматика — у зосередженому обмірковуванні. Холерик трудиться енергійно, жагуче, флегматик — методично, не поспішаючи. З іншого боку, і сам темперамент перебудовується під впливом характеру: людина із сильним характером може придушити деякі негативні сторони свого темпераменту, контролювати його прояву.

З характером нерозривно зв’язані і здатності. Високий рівень здібностей зв’язаний з такими рисами характеру, як колективізм — почуття нерозривного зв’язку з колективом, бажання працювати для його блага, віра у свої сили і можливості, з’єднана з постійною незадоволеністю своїми досягненнями, високою вимогливістю до себе, умінням критично відноситися до своєї справи. Розквіт здібностей зв’язаний з умінням наполегливо переборювати труднощі, не падати духом під впливом невдач, працювати організовано, виявляти ініціативу.

Зв’язок характеру і здібностей виражається й у тім, що формування таких рис характеру, як працьовитість, ініціативність, рішучість, організованість, наполегливість, відбувається в тій же діяльності дитини, у якій формуються і його здібності. Наприклад, у процесі праці як одного з основних видів діяльності розвивається, з одного боку, здатність до праці, а з іншого боку — працьовитість як риса характеру.

У спілкуванні з людьми характер людини виявляється в манері поводження, у способах реагування на дії і вчинки людей. Манера спілкування може бути більш-менш делікатною, тактовною чи безцеремонною, ввічливою чи грубою. Характер на відміну від темпераменту обумовлений не стільки властивостями нервової системи, скільки культурою людини, його вихованням.

Коли говорять про наявність у когось визначеного характеру, тим самим указують на відому однобокість його психічної організації, відому дисгармонію психіки, По суті справи, про нормальний «ідеальному,» людині не можна сказати, який у нього характер, тому що все його поводження є простою реакцією на зовнішні впливи.

Потрібно відзначити розпливчастість і невизначеність границь і між окремими психопатіями. Виділювані форми психопатій здебільшого являють собою штучний продукт схематичної обробки того, що спостерігається в дійсності. У той же час поводження психопатів одного типу може бути різним: один параноїк може бути усіма визнаним ученим, іншої — душевнохворим і т. п.

Виходячи з того, що в нерізкій формі ті чи інші психопатичні особливості наявні всім нормальним людям, зрозуміло, чим різкіше виражена індивідуальність, тим яскравіше стають і властиві їй психопатичні риси. Імовірно, тому серед людей високообдарованих, з багато розвитий емоційним життям і легко збудливою фантазією мається значна кількість безсумнівних психопатів.

Характер — це нерозривне ціле. Але вивчити і зрозуміти таке складне ціле, як характер, не можна, не виділивши в ньому окремих сторін чи типових проявів (рис характеру). Загальні риси характеру виявляються у відносинах особистості до суспільних обов’язків і боргу, до людей, до самої себе.

Відношення до суспільних обов’язків і боргу насамперед виявляється у відношенні особистості до суспільної праці. У цьому зв’язку виявляються такі риси характеру, як працьовитість, сумлінність, наполегливість, ощадливість, і протилежні їм — лінощі, недбалість, пасивність, марнотратство.

Відношення людини до праці впливає на формування його інших особистісних якостей. Д. И. Писарєв писав: «Характер загартовується працею, і хто ніколи не добував собі власною працею насущної їжі, той у більшій частині залишається назавжди слабкою, млявою і безхарактерною людиною».

Відношення до людей наочно виступає в таких рисах характеру, як товариськість, увічливість, доброзичливість і т. п. Антиподами цих рис є замкнутість, безтактність, недоброзичливість. Як затверджував В. Гюго, «у кожних чоловік три характери: той, котрий йому приписують; той, котрий він сам собі приписує; і, нарешті, той, котрий є в дійсності». З метою з’ясування суті свого характеру людині корисно знати думка про себе колективу, у якому він працює і проводить значну частину свого життя. І насамперед те, наскільки упорядковані в нього відносини з людьми, наскільки він потрібний людям, наскільки він авторитетний серед них.

Відношення до самого себе виявляється в самооцінці своїх дій. Твереза самооцінка — це одне з умов удосконалювання особистості, що допомагають виробляти такі риси характеру, як скромність, принциповість, самодисципліна.

Негативними рисами характеру є підвищена зарозумілість, зарозумілість і хвастощі. Людина, що володіє цими рисами, звичайно неуживчивий у колективі, мимоволі створює в ньому перед-конфліктне і конфліктні ситуації. Небажана й інша крайність у характері людини — недооцінка своїх достоїнств, боязкість у висловленні своїх позицій, у відстоюванні своїх поглядів.

Скромність і самокритичність повинні сполучатися з загостреним почуттям власного достоїнства, заснованому на свідомості дійсної значимості своєї особистості, на наявності відомих успіхів у праці на загальну користь.

Принциповість — одне з коштовних особистісних якостей, що додають характеру діяльну спрямованість.

Вольові риси характеру. Під волею розуміється складний психічний процес, що викликає активність людини і будить його діяти направлено.

Воля є здатністю людини переборювати перешкоди, домагатися поставленої мети. Конкретно вона виступає в таких рисах характеру, як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, мужність. Дані риси характеру можуть сприяти досягненню як суспільно корисних, так і антигромадських цілей. Для цього важливо визначити, який мотив вольового поводження людини. «Хоробрий учинок, мотив якого складається в поневоленні іншої людини, у захопленні чужого добра, у просуванні по службі, і хоробрий учинок, мотив якого полягає в тім, щоб допомогти загальній справі, володіють, звичайно зовсім різними психологічними якостями».

По вольовій активності характери підрозділяються на сильні і слабкі. Люди сильним характером мають стійкі цілі, ініціативні, змело приймають рішення і реалізують їх, мають велику витримку, мужні і сміливі. Людей, у яких ці якості слабко виражені чи окремі з них відсутні, відносять до категорії слабохарактерних. Їм властиво пасивний прояв своїх ділових і особистих якостей. Найчастіше такі люди, маючи самі гарні наміри, не домагаються значимих результатів у роботі, навчанні. Багато хто з них щиро переживають своє невміння самостійне, наполегливо і рішуче діяти.

Вольові якості можна виховувати в людини. І. П. Павлов підкреслював, що людина — це єдина система, здатна регулювати сама себе в широких межах, тобто може самоудосконалюватися. Слабовільні люди при продуманій педагогічній роботі з ними можуть стати активно діяльними. При цьому треба брати до уваги індивідуальні особливості людини, наприклад його темперамент. Так, у холерика легше виробити активність і рішучість, чим у меланхоліка. Сама людина повинна з юного віку тренувати свою волю, виробляти такі якості, як самовладання, активність, сміливість.

Характер — якість особистості, що узагальнює найбільш виражені, тісно взаємозалежні і тому що чітко виявляються в різних видах діяльності властивості особистості.

Характер — «каркас» і підструктура особистості, накладена на її основні підструктури.

Після обговорення питання про формування характеру природно тепер звернутися до з’ясування того, як співвідносяться характер і особистість.

У загальній структурі особистості характер займає центральне місце, поєднуючи всі інші властивості й особливості поведінки. Характер людини, безсумнівно, впливає на його пізнавальні процеси – сприйняття, увага, уява, мислення і пам’ять. Цей вплив здійснюється через вольові й інструментальні риси характеру. Емоційне життя людини знаходиться під прямим впливом характеру. Те ж саме можна сказати про мотивацію і про саму волю. У першу черзі характер визначає індивідуальність і своєрідність особистості.

Від інших рис особистості характер відрізняється насамперед своєю стійкістю і, як ми змогли переконатися, більш раннім формуванням. Якщо, наприклад, потреби, інтереси, схильності, соціальні установки, світогляд людини в цілому можуть мінятися практично в плині всього життя людини, то його характер, один раз сформувавши, залишається вже більш-менш стійким. Виключення, мабуть, складають тільки випадки важких захворювань, що захоплюють мозок людини, а також відбуваються з віком глибокі органічні зміни в центральній нервовій системі, слідом за якими по чисто органічних причинах може мінятися характер людини. Нарешті, деякі його зміни можуть відбуватися в період життєвих криз, що також не можна розглядати як цілком нормальні явища.

Одна з їхніх рис характеру людини, що виявляють особливу вікову і тимчасову стійкість, є товариськість чи зв’язана з нею по змісту риса – замкнутість, а також більш загальні риси характеру, до складу яких дві названі входять як складові, — екстраверсія і інтроверсія. Багато корисного в розумінні генезису і функціонування цих рис характеру вніс К. Юнг. «Розглядаючи плин людського життя, — писав він, — ми бачимо, що долі одного обумовлюються переважно об’єктами його інтересів, у той час як долі іншого – насамперед його власним внутрішнім життям». Перший тип людей можна назвати екстравертованим, другий – інтровертованим.

Екстраверсія і інтроверсія як риси особистості виражають, відповідно, чи відкритість замкнутість людини стосовно світу, до інших людей. Майже таку ж стійкість, як екстраверсія і інтроверсія, виявляє комплекс характерологічних особистісних рис.

Характер тісно пов’язаний з темпераментом, який може сприяти або протидіяти розвиткові певних рис характеру. Тому важливо знати свій темперамент. Так, холерику або сангвініку легше, ніж меланхоліку чи флегматику, сформувати в собі ініціативність і рішучість Однак для холерика може стати серйозною проблемою формування стриманості та самоконтролю, а для сангвініка — вимогливості до себе та самокритичності. Меланхоліку важче долати сором’язливість і тривожність, а флегматику — розвивати активність.

Характер формується з перших днів життя людини до останніх його днів. У перші роки життя провідним фактором розвитку характеру стає наслідування дорослим; у молодшому віці поряд із наслідуванням на перше місце виступає виховання. А починаючи з підліткового віку важливу роль у формуванні характеру відіграє самовиховання.

Характер може свідомо, цілеспрямовано вдосконалюватися самою людиною завдяки зміні соціальної поведінки, спільної діяльності, спілкування з іншими людьми. Треба знати, що характер можна змінювати протягом усього життя людини.

Література

1. Немов Р. С. «Психология» Учеб. Для студентов высш. Пед. заведений. – М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1997.
2. Грановская Р. М. «Элементы практической психологии». – СПб.: Свет, 2000.
3. Маклаков А. Г. «Общая психология» – СПб.: Питер, 2000.
4. Рубинштейн С. Л. // Основы общей психологии: В 2т. – Т. II. – М., 1989.
5. Крысько В. Г. // Психология и педагогика в схемах и таблицах. – Мн.: Харвест, 1999.
6. Гамезо М. В., Домашенко И. А. // Атлас по психологии. – М.: Пед. общество России, 1999.
7. Мерлін В. С. Психологія індивідуальності / Вибр. психол. праці. М., 1996.
8. Психологія особистості. Тексти / під ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, А. Н. Пузирея. М.. 1982.
9. Психологія сучасного підлітка / під ред. Д. И. Фельдштейна. М.. 1987.

28.03.2012

Характер людини

Поняття характеру.

Характер людини – це найпоширеніший термін психології в повсякденному житті. «Ну і характер!» – говорить про важкій дитині навіть людина, далека від психології. Для нього характер – це синонім слова «властивість», «особливість». І це визначення характеру недалеко від істини.

В перекладі з грецької цей термін означає «риса», «знак», «прикмета». Для нас характер – це сукупність більш-менш постійних психічних особливостей людини, що визначають його поведінку і відносини в суспільстві. Тобто, це спосіб життя і поведінки.

Риси характеру людини.

Будь характер можна описати згідно з його основних рис, тобто определителям, які допоможуть пояснити поведінку конкретної особистості в конкретній ситуації. Психологи виділяють чотири визначальні риси характеру:

• Ставлення до інших людей (ввічливість, товариськість, грубість, хамство, презирливість тощо).
• Ставлення до праці (старанність, сумлінність, працьовитість, наполегливість, відповідальність, пасивність, лінь і т. д.).
• Ставлення до себе (гордість, скромність, самокритичність, сором’язливість, нахабство, себелюбство, самолюбство, егоїзм і т. д.).
• Ставлення до речей (ощадливість, акуратність, недбалість, неохайність тощо).

Основними особливостями характеру при його вивченні є перші два типи чорт, тобто ставлення до людей і ставлення до праці. Ці особливості характеру називають стрижневими або центральними. Тут можна привести просте пояснення: вашому шефу в першу чергу, важливо те, як ви виконуєте свою роботу і злагоді з колегами, а на те чи любите ви себе і вішаєте чи штани в шафу, приходячи з роботи, йому наплювати. Приклад, звичайно, грубий, але перші два типи чорт найбільш важливі для соціальної психології та суспільствознавства.

Характер і темперамент.

Темперамент – це основа для формування характеру особистості. На відміну від темпераменту, характер з часом може змінюватись, але при цьому все одно буде спиратися на темперамент, як на базу. Простіше кажучи, темперамент – це фундамент, на якому можна збудувати різні типи характеру, а потім щось знести і перебудувати.

Динамічні особливості характеру безпосередньо залежать від темпераменту. Наприклад, сангвініки і холерики завжди будуть товариськими флегматиків і меланхоліків. Якісь властивості темпераменту сприяють розвиткові певних рис характеру, а якісь- пригнічують.

При вихованні дитини та формуванні її характеру потрібно розраховувати його властивості темпераменту, тому що при неправильному вихованні в характері можуть виповзти негативні особливості темпераменту. Докладніше – дивіться главу Темперамент.

Акцентуація характеру.

Акцентуація характеру – термін, про який не можна не згадати при розгляді рис характеру. Це поняття в психології означає зусилля (акцентування) певних рис до крайності. В самому негативному сценарії акцентуація може перейти в психічний розлад (не плутати з розладом особистості, що акцентуація по суті і є).

Найчастіше акцентуація як розлад особистості носить тимчасовий або періодичний характер. Приклад – підлітковий криза, або передменструальний синдром, коли дратівливість акцентується і виходить на перший план. Не варто серйозно ставиться до акцентуації, потрібно лише звести до мінімуму несприятливі фактори, які її викликали.

На відміну від темпераменту, характеру немає чітко визначених видів або типів. Є поняття, якими ми можемо кого-небудь охарактеризувати, але це буде характеристика тільки за однієї якої-небудь межі: трудоголік, ледар, альтруїст, жаднюга, соціопат, веселун і т. д. Тому, щоб більш-менш точно описати характер людини, знадобиться, як мінімум, чотири такі визначення, кожне – відповідно до визначеного типу рис характеру.

« Функції релігії
Господарство та форми господарства »

Риси характеру: список

Характер — це щось єдине, цілісне. Як він впливає на життя людини? Глобально! Справа в тому, що всі наші дії чимось обгрунтовані. Ми чинимо так, як нам каже наш розум і серце. Також на наше життя впливає ще один фактор. У будь-якому людині є щось на зразок внутрішнього стрижня, який безпосередньо впливає на його поведінку. Мова про характер. Цей стрижень складається з певних якостей людини, які закріпилися в процесі повсякденної діяльності.

Риси характеру людини, список яких будерозглянуто в даній статті, різні. Одні з них роблять нас краще, інші — гірше. Список рис характеру великий. Всі вони так чи інакше впливають на наше життя. Чи можна змінити характер? Так можна. Це складно зробити, але іноді без цього просто не обійтися. Ми не завжди винні в тому, ким стали. Неправильне виховання, погана компанія, невідповідний освіту — все це може погано позначитися на характері особистості. Людині прищеплюються погані якості, і він починає думати, що вони є нормою. Своєчасне усвідомлення проблеми допоможе розв’язати цю проблему.

Риси характеру, список яких ми розглянемо,впливають і на те, як ми спілкуємося з оточуючими. У вас мало друзів? Можливо, проблема не в людях, а в тому, що вам потрібно змінити свою внутрішню сутність.

Риси характеру: список

Важливою позитивною рисою характеру єпрацьовитість. Будь-яка людина, готовий до праці, доб’ється багато чого. Мова не про вміння розвантажувати вагони, а про працю взагалі: і фізичному, і інтелектуальному. Що володіють такою рисою характеру як працьовитість, не стоять на місці, а постійно шукають все нові і нові види діяльності, в яких могли б себе реалізувати. Протилежної даної рисі характеру буде лінь. Звичайно ж, вона псує людей. Людина по її причини стає складним на підйом, інертним, нездатним досягати поставлених цілей.

Риси характеру, список яких широкий, включають всебе і доброту. Добрі люди відкриті світу, завжди готові прийти на допомогу нужденним. Вони відмовляються від зла, так як розуміють, що погані вчинки ні до чого доброго не приведуть. Протилежної рисою характеру буде злість.

Відмінна якість характеру — сміливість. Сміливі люди завжди попереду. Їх не лякають ніякі життєві труднощі, все їм по плечу. Говорячи про сміливість, не можна не згадати ще й хоробрість. Відвага також є чудовою якістю людського характеру.

Що можна сказати про боягузтво? Люди, які є власниками даної риси характеру, постійно знаходяться в задніх рядах. Часто життя проходить повз них. Вони не знаходять в собі сил і сміливості зробити щось нове, щось таке, що змінило б не тільки їх самих, але і навколишній світ.

Риси характеру, список яких тутпредставлений, різноманітні. До них також можна віднести товариськість. Вона допомагає нам налагоджувати контакти з іншими людьми, заводити нові знайомства, підтримувати старі і так далі. Людина — істота соціальна. Це означає, що, живучи в суспільстві, необхідно вміти контактувати з собі подібними. Нетовариськість — негативна риса характеру. Бути одинаком добре, але не завжди. Варто подумати про те, що чекає нас попереду. Рано чи пізно все одно захочеться бачити поруч із собою людей, на яких дійсно можна покластися.

Ось перелік позитивних якостей людини:

— доброзичливість;

— відкритість;

— людинолюбство;

— посидючість;

— відкритість новому;

— серйозність;

— добродушність;

— стриманість;

— тактовність;

— веселість;

— цілеспрямованість;

— наполегливість і так далі.

Ось перелік негативних рис характеру людини:

— інертність;

— заздрісність;

— агресивність;

— неробство;

— замкнутість;

— недоброзичливість;

— непосидючість і так далі.

P>

Риси характеру. Чинники, від яких залежить характер людини » mozok.click

Обміркуйте й обговоріть ситуацію. Молодший брат Миколи розібрав подаровану йому складну машинку на безліч дрібних частин, а зібрати не зміг. Микола взявся допомогти. Спочатку він застосував один спосіб збирання, потім другий, але машинка не складалася. Мама сказала: «У тебе нічого не вийде!». Однак Микола розібрав усе на деталі й почав знову. Тільки пізно ввечері машинка була готова: їздила й була як новенька. Які риси характеру Миколи виявилися у цій ситуації?

Риси характеру

Слово «характер» у перекладі з грецької означає «прикмета», «риса», «знак». Риси характеру — це психічні властивості людини, що визначають її поведінку в типових обставинах.

Існують різні класифікації рис характеру.

Можна обрати інші критерії для класифікації рис характеру, наприклад за ставленням людини до діяльності інших людей, самого себе та до речей.

Товариськість, доброзичливість, чуйність, повага — риси характеру, що свідчать про ставлення до інших людей. Працьовитість, відповідальність, ініціативність, наполегливість визначають ставлення людини до праці й навчання, а самоповага, самокритика, егоцентризм — до самої себе. Акуратність чи неохайність, дбайливе чи недбале поводження з речами показують ставлення людини до речей.

Ми можемо судити про характер людини, спостерігаючи за її діями та вчинками, а знаючи характер, можемо передбачати поведінку в тих чи інших ситуаціях. Іноді нам кажуть, що людина, яку ми добре знаємо, здійснила якийсь учинок, а ми не віримо й пояснюємо чому: «Це для неї не характерно», тобто такий учинок не відповідає характеру людини, не сумісний з ним. Саме характер визначає властивості людини, які виявляються в її діяльності, у спілкуванні, ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності.

Ось кілька висловлювань альпіністів: «Альпінізм змушує людину жити в духовному й фізичному напруженні, допомагає виковувати характер», «Гори, як лакмусовий папірець, виявляють характер людини — під час сходження легко визначити, хто є хто», «Альпінізм відкидає все погане в характері людини, а все хороше відшліфовує до досконалості». Чому вони так кажуть? Які риси характеру притаманні справжньому альпіністу? Яких рис характеру він намагається позбутися?

Знайдіть необхідну інформацію і дайте відповідь на запитання. Є така стародавня приказка: «Посієш учинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю». Як наш характер може впливати на нашу долю?

Риси характеру можна поділити на позитивні й негативні.

До позитивних рис характеру належать: доброта, довіра, щедрість, милосердя, порядність, оптимізм, акуратність, ввічливість, витримка, уміння прощати, уміння слухати, життєрадісність, мудрість, почуття гумору, креативність тощо.

До негативних рис характеру належать: жадібність, заздрість, злість, пихатість, егоїзм, жорстокість, байдужість, безвідповідальність, боягузтво, брехливість, грубість, лицемірство, лінь, нахабство, неорганізованість.

Знайдіть необхідну інформацію і дайте відповідь на запитання. Доброта є позитивною рисою людини. Але добрі люди часто страждають, коли їх намагаються використовувати люди лицемірні, нахабні, брехливі. Як ви вважаєте, чому так відбувається?

Чинники, від яких залежить характер людини

Багато різних чинників формують характер людини і впливають на нього протягом життя. Найважливішими серед цих чинників є біологічні особливості, соціальне середовище, активність самої людини.

Біологічною основою для формування характеру є центральна нервова система. Такі риси характеру, як поривчастість, чуттєвість, пристрасність, швидше й легше формуються в людини з неврівно-важеною нервовою системою, а витримка, самовладання, зібраність, стійкість — з урівноваженою.

Однак тип нервової діяльності не визначає характер особистості в цілому. Такі риси, як ввічливість, принциповість, чесність, порядність, можуть сформуватися в людини з будь-яким типом нервової системи.

Соціальне середовище впливає на формування характеру через виховання в родині, школі, класі, дружніх компаніях, спортивних командах, трудових колективах.

Активність самої особистості у формуванні характеру набуває форми самовиховання. Людина може сама шляхом самовиховання й саморегулювання формувати характер.

Хоча на характер людини впливають різні чинники, усе-таки треба розуміти, що ми самі є активними учасниками та учасницями процесу формування свого характеру й особисто відповідаємо за всі свої дії та вчинки.

Знайдіть необхідну інформацію і дайте відповідь на запитання. Інколи говорять: «Як легко бути людиною з важким характером!». Проте «важкий характер» людини, тобто наявність у неї великої кількості негативних рис, є не тільки проблемою її оточення, але і її особистою проблемою. Як ви вважаєте, кому складніше в цьому разі — самій людині чи її оточенню? І як можна змінити важкий характер?

Опорні точки. Характер — це сукупність стійких психічних властивостей людини, що впливають на її поведінку та стосунки з іншими людьми. Існують різні класифікації рис характеру. Найважливішими чинниками, що впливають на формування характеру, є біологічні особливості людини, соціальне середовище та її власна активність.

Запитання для повторення й обговорення

I рівень

1. Що означає термін «характер»?

2. Як формується характер людини?

3. Які класифікації рис характеру ви знаєте? Наведіть приклади вольових рис характеру.

II рівень

4. До яких рис характеру належать вразливість, байдужість, чуйність?

5. Наведіть приклади інтелектуальних рис характеру.

6. Що ви знаєте про класифікацію рис характеру за ставленням людини до діяльності інших людей, до самої себе та до речей?

III рівень

7. Які позитивні й негативні риси характеру ви знаєте?

8. Наведіть приклади рис характеру, що свідчать про ставлення до інших людей.

9. Які риси характеру показують ставлення до речей?

IV рівень

10. Доведіть, що характер кожного з нас — унікальний.

11. Від яких чинників залежить характер людини?

12. Що є біологічною, а що — соціальною основою для формування характеру?

Це матеріал з підручника Основи здоров’я 9 клас О. В. Тагліна

Загальна характеристика діяльності людини. Реферат – Освіта.UA

Поняття про діяльність. Теорії діяльності. Предметний характер людської діяльності. Єдність свідомості і діяльності. Потреби як джерело активності, їх види. Будова людської діяльності

Поняття діяльності є одним із основних понять психологічної науки. Однак не дивлячись на методологічну і теоретичну важливість проблема діяльності і її зв’язок із свідомістю розроблена недостатньо. Численні спроби психологів і філософів дати чітке визначення поняття не дало бажаних наслідків. Тому це поняття вживається вченими в самих різноманітних значеннях. Що ж собою являє діяльність? Загальною характеристикою живої матерії є її активність, за допомогою якої здійснюється обмін речовин із середовищем. Чим вищий рівень розвитку живої матерії, тим складнішою і різноманітнішою є її активність.

Активність рослин практично обмежена обміном речовин з оточуючим середовищем. Активність тварин включає елементарні форми дослідження цього середовища і научіння. Самою різноманітною є активність людини. Вона суттєво відрізняється від активності тварин, а тому для її характеристики використовують поняття «діяльність», залишаючи для тварин поняття «життєдіяльність».

Діяльність – це зовнішня (фізична) і внутрішня (психічна) активність людини, що регулюється усвідомлюваною метою. Це специфічний вид активності людини, який спрямований на пізнання і творче перетворення оточуючого середовища, включаючи себе і умови свого існування. Суттєвою відмінністю діяльності людини від поведінки тварин є те, що вона регулюється усвідомлюваною метою.

Поведінка тварин спрямована на задоволення біологічних потреб є генетично заданою. Вона має пристосувальний характер.

Поведінка людини регулюється суспільно встановленими нормами задоволення потреб. Поняття діяльності є найбільш загальним у психології. Тому його дослідженню надається особливе значення. У вітчизняній психології існує дві теорії діяльності: теорія індивідуальної діяльності, розроблена О. М. Леонтьєвим, і теорія спільної (сумісної) діяльності, розроблена Б. Ф. Ломовим. Останній вважав, що теорія індивідуальної діяльності є лише частковим випадком більш загальної теорії спільної діяльності, бо ніяка індивідуальна діяльність неможлива без діяльності багатьох інших людей.

Основною характеристикою діяльності є її предметність. «Власне, в самому понятті діяльності уже імпліцитно міститься поняття її предмету. Вираз «безпредметна діяльність» позбавлений всякого змісту. Діяльність може здаватися безпредметною, але наукове дослідження діяльності необхідно вимагає відкриття її предмету. При цьому предмет діяльності виступає двояко: первинно – у своєму незалежному існуванні, як такий, що підкоряє собі і перетворює діяльність суб’єкта, вторинне – як образ предмету, як продукт психічного відображення його властивостей, яке здійснюється в результаті діяльності суб’єкта і інакше здійснюватися не може. Уже в самому зародженні діяльності і психічного відображення виявляється їх предметна природа». (О. М. Леонтьєв).

Життєвий смисл свідомості не був би виправданим, якби вона не була пов’язана з діяльністю. В діяльності відбувається формування свідомості людини. Виникнувши, свідомість не стала осторонь діяльності, а справляє на неї певний вплив. Між свідомістю і діяльністю існує тісний взаємозв’язок, який С. Л. Рубінштейн в середині 30-х років ХХ ст.. сформулював у вигляді принципу єдності свідомості і діяльності.

«Основний позитивний зміст положення про єдність свідомості і діяльності полягає в ствердженні їх взаємозв’язку і взаємообумовленості: діяльність людини обумовлює формування її свідомості, її психічних зв’язків, процесів і властивостей, а останні, здійснюючи регуляцію діяльності людини є умовою її адекватного виконання» (Рубінштейн). Цей принцип набув важливого методологічного значення оскільки в ньому стверджувалося, що не може бути діяльності без свідомості і свідомості без діяльності і, тим самим, захищалося положення про можливість через діяльність вивчати всю свідомість людини. Сучасна вітчизняна наукова психологія розглядає діяльнісний підхід до вивчення психіки, як один із своїх основних принципів.

Людські потреби, що є джерелом активності, дуже мінливі і різноманітні. Їх аналіз свідчить про те, що в процесі задоволення вони змінюються, збагачуються і зростає їх кількість. Причиною цього є незавершеність вигляду продукту людської діяльності, який постійно вдосконалюється і видозмінюється. Це приводить до зміни потреб, які породжують нові форми активності. Потреби людини мають і особистий і суспільний характер. Навіть у задоволенні вузько особистої потреби бере участь багато членів суспільства.

Так, наприклад, при задоволенні потреби в їжі хліб виступає як оречевлена праця багатьох людей: агрономів, трактористів, комбайнерів, мукомелів, пекарів тощо. Всю різноманітність людських потреб розрізняють за походженням і предметом. За своїм походженням потреби бувають природні і культурні.

До природних потреб відносять ті, що життєво необхідні для людини, незадоволення яких протягом тривалого часу може призвести до загибелі організму. Так, усім людям властиві природні потреби в їжі, сні, одягу, житлі, особі протилежної статі тощо. Хоч природні потреби людини не змінилися на протязі всього періоду її історичного розвитку, проте за своєю психологічною суттю вони докорінно відрізняються від природних потреб тварин. Змінюються способи і знаряддя задоволення, зазнають змін і самі потреби.

У культурних потребах виявляється залежність активної діяльності людини від продуктів людської культури. До об’єктів культурних потреб відносять як предмети необхідні для задоволення природних потреб (тарілка, ложка тощо), так і предмети необхідні для спілкування і громадського життя людини (книга, радіо, телевізор тощо). З розвитком суспільства змінюється характер культурних потреб. За характером предмету потреби поділяють на матеріальні і духовні.

В матеріальних потребах виявляється залежність людини від предметів матеріальної культури (потреба в житлі, одязі тощо), в духовних – залежність від предметів суспільної діяльності. Обидва види потреб тісно пов’язані між собою. Для задоволення духовних потреб використовуються матеріальні предмети (газети, книги, телевізор та ін.). Отже, природна за походженням потреба може бути матеріальною за предметом, а культурна за походженням може бути матеріальною або духовною за предметом.

В потребах залежність суб’єкта від умов існування виступає своєю активною стороною як мотивація поведінки чи діяльності. Причому не сама потреба, а суспільно встановлені норми її задоволення визначають стиль поведінки людини. Наприклад, побачивши в магазині предмет, необхідний для задоволення певної своєї потреби, вона не кидається на нього як хижак на здобич, а здобуває його способом дій, який прийнятий в суспільстві (спочатку розглядає товар, узнає ціну, оплачує в касі виписаний чек і тільки після цього одержує куплену річ.).

При аналізі психологічної будови діяльності найчастіше виділяють два підходи, які називають мотиваційний і операційний аспекти. Їх основи були закладені в працях Л. С. Виготського, С. Л. Рубінштейна, О. М. Леонтьєва та ін. Першопричиною діяльності виступає потреба. Це — неусвідомлюваний стан організму, який ще не має конкретно предметного вираження. Вона виникає як своєрідний сигнал про те, що для нормальної життєдіяльності чогось не вистачає, людина переживає певний дискомфорт. Усвідомлений аналіз цього стану приводить до виникнення мети.

Мета (ціль) – це ідеальний образ об’єкта який в свідомості людини може задовольнити виниклу потребу. Будучи образом кінцевого результату, вона може бути близькою і далекою. Віддалена мета завжди конкретизується в ряді ближніх цілей. Іноді потреба зразу спонукає людину до діяльності, тобто породжує мотив, але частіше мета виступає своєю активною стороною в якості мотиву.

Мотив – це те, що спонукає до діяльності і надає їй специфічні риси у виборі засобів і способів досягнення мети. Мотивами можуть бути потреби, інтереси, емоції, переконання та ідеали. Різноманітність діяльності породжує різноманітність мотивів. Як і мета, вони бувають близькими і далекими, особистими і суспільними. Залежно від наявних мотивів люди по різному ставляться до діяльності. Отже, при мотиваційному підході до аналізу діяльності в якості складових компонентів виділяють потребу, мотив і мету. Для одержання кінцевого результату, який реально задовольнить наявну потребу, необхідні ще предмет і засоби діяльності.

Предмет діяльності – це об’єкт або сукупність об’єктів, перетворюючи які можна досягти поставленої мети. Наприклад, якщо метою діяльності було приготування якоїсь страви, то предметом діяльності будуть продукти, з яких її готують. Засоби діяльності становлять інструментальну сторону активності. До них відносять необхідні для виконання діяльності знаряддя, а також відповідні знання, навички і вміння.

Література

1. Абульханова-Славская К. А. Деятельность и психология личности. — М., 1980.

2. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения. — М., 1986.

3. Давыдов В. В. Нерешенные проблемы теории деятельности. //Психологический журнал. — 1992. -№2.

4. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. — М., 1982.

5. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. — М., 1984.

6. Милерян Е. А. Психология формирования общетрудовых политехнических учений. — М., 1973.

7. Никуленко О. А. Некоторые проблемы теории деятельности. // Вопросы психологии. -1984. -4.

8. Степанов О. М. Перенос знань і вмінь як проблема педагогічної психології. // Наукові записки Тернопільського педуніверситету. Серія «Педагогіка і психологія». -1997. — №1 (3).

9. Франкл В. Человек в поисках смысла. — М., 1990.10. Эльконин Д. Б. Теория игры. –М., 1972.

18.03.2012

Характеристика творческих людей

Определение качеств очень творческих людей:

Некоторые мужчины видят вещи такими, какие они есть, и спрашивают «почему?» Я мечтаю о вещах, которых никогда не было, и говорю «почему бы и нет». Джордж Бернард Шоу

Разные авторы, пишущие о творческих личностях, иногда, кажется, перечисляют разные характеристики творчески одаренных.Различия в точках зрения связаны не столько с окончательным списком характеристик, сколько со смешанным порядком списков или способом, которым авторы склонны описывать каждую характеристику. Например, один автор может охарактеризовать творческих людей как «бунтующих», в то время как другой указывает, что они склонны к «независимым мыслителям», а третий может обозначить их как «имеющих необычные или уникальные точки зрения». По сути, все эти дескрипторы просто указывают на то, что очень творческие люди склонны думать самостоятельно, на них нелегко повлиять или повлиять на других, и они могут легко мыслить вне «пресловутых рамок».”

Читая следующие списки характеристик очень творческих людей и их наиболее общих черт, пожалуйста, помните, что то, что отличает «очень креативных» от всех нас, — это интенсивность их даров и тот факт, что творческие черты в этих лицах часто сильно сгруппированы . У высоко творческих людей будет из перечисленных ниже характеристик , а не одна или две, и черты, которые они проявляют, обычно легко узнаваемы.Что также отличает очень креативных от просто креативных людей, так это атрибут настойчивости . У многих из нас есть необычные или новые идеи, но очень креативные люди воплощают в жизнь свои идеи.

Размышление:

Посмотрите следующие списки характеристик очень творческих людей и подумайте о себе или других людях, которых вы знаете, а также о тех, кого вы считаете очень творческими.Читая каждое описание, посмотрите, сможете ли вы рассчитать рейтинг для каждого из множества вариантов — в большинстве случаев; иногда; или нечасто. Это упражнение может помочь вам решить, попадаете ли вы или ваши знакомые в группу, которая считается очень творческой. Очевидно, что чем чаще вы оцениваете « большую часть времени », тем больше вероятность, что этот человек будет отнесен к категории очень креативным. Если вы делаете это как саморефлексивный анализ, будьте честными, а не слишком скромными или хвастливыми.Постарайтесь взглянуть на себя объективно и сравнительно.

Примечание Лесли : Также важно отметить, что многие характеристики очень творческих людей, в крайнем случае или чрезмерно усиленное , также могут стать негативными личностными чертами! Когда это происходит, с очень творческим человеком может быть трудно жить или работать. Например, в крайнем случае настойчивость может легко трансформироваться в упрямства, а в крайнем случае независимое мышление может выглядеть как воинственность .

Существуют также различные уровни личного творчества. Когда вы закончите здесь, вы можете быть заинтересованы в просмотре уровней творчества и модели творчества Дэвида Перкинса «Снежинка» .

Творческие личности могут:

1. Проявляйте большое любопытство ко многим вещам; постоянно задают вопросы обо всем и обо всем; может иметь широкие интересы во многих не связанных между собой областях. Может создавать коллекции на основе необычных вещей и интересов.

2. Генерировать большое количество идей или решений проблем и вопросов; часто предлагают необычные («выходящие»), уникальные, умные ответы.

3. Часто свободно выражает свое мнение; иногда бывают радикальными и горячими в несогласии; необычайно цепки или настойчивы — зацикливаются на идее или проекте.

4. Готовы рисковать, часто называют людей, которые «склонны к высокому риску, авантюристы или спекулянты».

5.Проявляйте большую интеллектуальную игривость; часто можно поймать в фантазиях, мечтах или воображении. Часто задаются вопросом вслух, и можно услышать, как они говорят: «Интересно, а что будет, если. . . »; или «Что, если мы изменимся. . .. »Может манипулировать идеями, легко изменяя, дорабатывая, адаптируя, улучшая или модифицируя исходную идею или идеи других». Часто
связаны с улучшением концептуальных основ институтов, объектов и систем.

6. Обладать острым чувством юмора и замечать комичность в ситуациях, которые другим могут показаться несмешными.Иногда то, что они находят смешным, смешным или забавным, может показаться окружающим странным, неуместным или непочтительным.

7. Чрезвычайно осознают свои импульсы и часто более открыты для иррационального внутри себя. Может свободно проявлять противоположные гендерные характеристики — может быть андрогинным (более свободное выражение женских интересов у мальчиков, или, как у мужчин, они считаются сверхчувствительными, или большая, чем обычно, степень независимости, напористости или агрессивности для женщин).

8. Проявляйте повышенную эмоциональную чувствительность. Может быть очень чувствительным к красоте и явно тронутым эстетическим опытом.

9. Часто воспринимаются как несоответствующие; может часто смиряться с беспорядком хаотической среды или ситуаций; часто не интересуются деталями, характеризуются как индивидуалистические; или не боитесь быть классифицированными как «разные».

10. Критикуйте конструктивно и не желаете принимать авторитарные заявления без чрезмерно критической самоанализа.Принято и адаптировано на основе шкалы . Поведенческие характеристики учащихся высших учебных заведений Рензулли и Хартмана

.

Общая характеристика творческих личностей:

1. Искренне ценит интеллектуальные и познавательные вопросы.
2. Ценит собственную независимость и автономию.
3. Свободно говорит; может хорошо выражать идеи.
4. Пользуется эстетическими впечатлениями; эстетически реактивен.
5. Производительный; добивается цели.
6. Занимается философскими проблемами, например, религией, ценностями, смыслом жизни.
7. Имеет высокий уровень стремления к себе.
8. Имеет широкий круг интересов.
9. Необычно мыслит и связывает идеи; имеет нестандартные мыслительные процессы; может создавать необычные связи с несвязанными идеями или вещами.
10. Интересный, привлекающий внимание человек.
11. В отношениях с другими ведет себя прямолинейно и откровенно.
12. Ведение этически последовательного поведения; имеет последовательные личные стандарты.

Другие списки — черты и состояния творческих людей:

Таблица с перечислением положительного и отрицательного поведения творческой личности

Если вы читаете это и имеете творческих детей, обучаете творческих детей или знаете людей с творческими детьми, здесь некоторые подборки, которые необходимо прочитать!

_______________________

Хотите узнать больше о творческих людях или о том, как мыслить или работать творчески? Попробуйте эти ресурсы:

Джеймисон, К.Р. (1996) Тронутый огнем: маниакально-депрессивная болезнь и артистический темперамент. #ad Free Press. Это, конечно, более старая книга, но она осмеливается затронуть тему иногда взаимосвязи между маниакальной депрессией и

.

20 Общие характеристики высокоинтеллектуальных людей

87
Акции

Поделиться через фейсбук

Твитнуть

доля

Эл. адрес

Интеллект долгое время считался важной чертой человека. Когда мы думаем об умных людях, мы знаем, что они обычно зарабатывают больше денег, дольше учатся в школе и им легче справляться со всеми проблемами, с которыми мы сталкиваемся в жизни.Похоже, у них больше здравого смысла и они видят то, что произойдет в долгосрочной перспективе. Может, они даже лучше играют в покер.

Когда вы проводите время с очень умным человеком, очевидно, что он умен. Им не нужно говорить вам, что они умны, показывать вам доказательства своих достижений или быть высокомерными. Вы просто знаете. Их ум и здравый смысл проявляются в рутинных разговорах. Просто они кажутся более осведомленными обо всем, чем другие.

Есть общие характеристики очень умных людей.Если вы тратите время, пытаясь нанять подходящего человека на доступную должность, и хотите нанять кого-то блестящего или просто хотите окружить себя умными людьми, вам следует искать эти характеристики в людях, с которыми вы встречаетесь. Если у кого-то много этих характеристик, он, вероятно, очень умный.

Вот 20 общих характеристик, которые нужно искать в очень умных людях.

20. Они неорганизованы

Через Flickr.com

Легко предположить, что умные люди чрезвычайно организованы. Однако зачастую это не так. У многих очень умных людей грязные столы, что некоторые считают повышенным уровнем творческих способностей. У некоторых из самых известных гениев были чрезвычайно грязные рабочие места, в том числе у Альберта Эйнштейна. Возможно, это постоянная потребность в решении проблемы, чтобы выяснить, где именно находится нужная вам бумага, или сосредоточение внимания на других задачах, а не на организации рабочего стола.Как бы то ни было, не делайте ошибочных предположений, что самые умные люди наиболее организованы. Это просто неправда.

19. Они адаптируются

Через memegenerator.net

Высокоинтеллектуальные люди легко адаптируются к новым условиям и окружающей среде. Они преуспевают в работе, даже если правила, задачи и рабочая среда регулярно меняются. Они не из тех людей, которые предпочитают повторяющиеся задачи и не умеют управлять изменениями. Высокоинтеллектуальные люди с гораздо большей вероятностью поймут новые ограничения и найдут способы изменить свою среду.Эти люди достаточно гибки, чтобы плыть по течению, когда планы меняются или отменяются в последнюю минуту, потому что они понимают, что в долгосрочной перспективе эти небольшие изменения не будут иметь значения. Они могут создать другие возможности, если это не сработает.

18. Они используют проклятые слова

Через flickr.com

Хотя не следует полагать, что каждый, кто использует ругательства, очень умен, исследователи обнаружили, что те, кто часто использует ругательства, могут иметь больший словарный запас, чем те, кто этого не делает.Есть основания полагать, что люди, употребляющие ругательства, в целом более уверены в своем словарном запасе. Это означает, что использование этих слов ненадежно, чтобы судить о чьем-то интеллекте. Однако имейте в виду, что некоторые очень неразумные люди тоже используют ругательства. Обладая этой характеристикой, убедитесь, что в этом списке есть другие черты, с помощью которых можно подтвердить интеллект.

17. Они понимают границы

Через Викимедиа.org

Высокоинтеллектуальные люди первыми говорят: «Я не знаю». Менее умные люди стараются избегать этой фразы, потому что чувствуют, что другие сочтут их глупыми или плохо информированными. Высокоинтеллектуальные люди понимают, что невозможно знать все обо всем. Наверное, даже нереально знать много всего о нескольких вещах. Эти люди понимают, что во всем есть множество знаний и что им посчастливится просто понять некоторые из них.Когда им задают вопрос, на который они не знают ответа, они могут сказать: «Я не знаю». Однако есть также хороший шанс, что они найдут ответ, если понадобится.

16. Они любят учиться

Через StarWars.com

Большинство людей считают знаменитого соучредителя Apple Стива Джобса очень умным, если не целым рядом других менее благоприятных прилагательных. В конце концов, он смог произвести революцию в индустрии персональных компьютеров и помог создать iPod.Джобс, как известно, любил учиться, несмотря на то, что бросил колледж. Он сказал младшим сотрудникам, что если они хотят продвинуться вперед, важно продолжать обучение вне класса. Джобс и многие другие блестящие бизнес-лидеры признали, что умные люди любят учиться, даже если это не имеет ничего общего с кредитом и школой. Высокоинтеллектуальные люди ценят, что обучение приводит к новым идеям и пониманию окружающего мира.

15. У них есть чувство юмора

Через ppcorn.com

Умные люди, как правило, обладают лучшим чувством юмора, чем люди с меньшим интеллектом, хотя иногда их шутки не так забавны, как они предполагают, для людей со средним интеллектом. Поскольку высокоинтеллектуальные люди лучше понимают вещи и воспринимают социальные ситуации, они могут быстро и своевременно придумывать шутки. Как черта характера, быть смешным связано с сильными навыками вербального общения. Так что для тех, кто в первую очередь полагается на вербальное общение и хорошо развил эти навыки, очень умные люди смогут рассмешить вас.

14. Они интуитивно понятны

Через flickr.com

Очень умные люди обладают большей интуицией, чем другие люди. Это не означает, что у них есть какие-то экстрасенсорные способности (хотя, возможно, у некоторых людей они есть). Они просто больше созвучны чувствам и действиям окружающих их людей. Эти люди быстро понимают, когда кому-то нужен собеседник, или если их настроение и отношение внезапно меняются, например, после телефонного звонка.Это может сделать очень умных людей отличными друзьями для поддержки, выслушивания и предложения отличных решений для проблем. Высокоинтеллектуальные люди быстро заметят изменения в вашем отношении или общем поведении, даже если они ничего вам об этом не скажут.

13. Они знают, что удачи не бывает

Через memegenerator.net

Высокоинтеллектуальные люди не верят в саму идею удачи. Поскольку они лучше, чем большинство людей, понимают, как устроен мир, они часто считают, что удача — это миф.Вместо этого, удачи, скорее всего, является результатом напряженной работы, стратегического планирования, и совпадение, а также оставаться готовым принять большие вещи, которые идут своим путем. Например, очень умные люди, которые хотят начать свой бизнес, ищут новые деловые сделки. Они не ждут, пока друзья и родственники порекомендуют им помощь. Таким образом они сами делают удачу.

12. Они — совы

Через memegenerator.net

Люди, которые поздно ложатся спать, а спят позже, с большей вероятностью будут очень умными, чем те, кто установил регулярные часы сна.Это утверждение, вероятно, станет мантрой каждого студента колледжа, который хочет немного больше поспать после ночной вечеринки. Исследователи считают, что те, кто просыпается позже, менее склонны уставать так быстро, как те, кто встает очень рано с помощью будильника. Возможно, недостаток сна является одной из причин, по которой те, кто ложится спать допоздна, также обычно зарабатывают больше денег.

11. Они воздерживаются в подростковом возрасте

Через мемцентр.com

Хорошо, девственницы не обязательно умнее тех, кто разделяет физическую любовь. Если бы это было так, самые умные люди в мире были бы ограничены монастырями и церквями, где практиковали воздержание. Однако исследования показывают, что люди, которые избегают сексуальной активности в подростковом возрасте, умнее. В некотором смысле в этом есть большой смысл. Если вы узнаете все о гонорее и СПИДе в сфере сексуального обучения и продолжаете заниматься этим, это, вероятно, сигнализирует о том, что вы не до конца понимаете последствия, которые могут возникнуть в результате секса.Не говоря уже о том, что беременность в подростковом возрасте может серьезно помешать вашим будущим достижениям и потенциальному заработку навсегда.

10. Они любопытны

Через imgflip.com

Очень умные люди от природы любопытны. Они хотят больше знать об окружающем мире и продолжать выяснять отношения. Это делает их умнее, потому что они лучше знают интересующие их темы. Если вы встретите человека, который задает много вопросов и кажется, искренне заинтересован в том, что вы хотите сказать, подумайте, не любопытны ли они.Высокоинтеллектуальные люди часто хотят знать больше и могут задавать вопросы, читать книги, ходить в музеи или разговаривать с экспертами, чтобы достичь нового уровня понимания того, что им сейчас очень интересно.

9. У них есть самоконтроль

Через memegenerator.net

Вы помните, что слышали об эксперименте с самоконтролем на крысах? Когда ученые предложили крысам небольшое угощение или два крысам, если они могли немного подождать, ученые проверяли самоконтроль на крысах.У крыс и людей те люди, которые могут видеть долгосрочную перспективу и ждать лучшего вознаграждения, обладают большей дисциплиной и самоконтролем. Это признак очень умного человека (или крысы), который может отказаться от немедленных желаний ради более широкой картины. К сожалению, большинство крыс и людей не могли дождаться лучшей выплаты.

8. Они рискуют

Через levelupyourdating.com

Когда вы думаете о тех, кто рискует, вы думаете о Гарри Гудини или смелых дьяволах, таких как Злой Книвел, которые идут на физический риск.Вы, наверное, не думаете, что эти любители риска настолько умны. Однако очень умные люди рискуют, это просто хорошо просчитанные риски. Например, представьте, что два графических дизайнера работают вместе в компании, которую они оба ненавидят. Менее умный может просто остаться на работе и плохо говорить о том, как сильно она ее ненавидит. Однако очень умный человек может составить план, чтобы уйти и открыть собственную фирму. Поскольку она много думает об этом, все рассчитано, и она вполне может добиться успеха.

7. Они откладывают дела на потом

Через FlockU.com

Очень умные люди также довольно склонны к прокрастинации. Возможно, им нравятся острые ощущения от завершения чего-то в последнюю минуту или они очень уверены в своих силах. Они также могут с большей вероятностью откладывать задачи, которые им кажутся скучными, до тех пор, пока они не смогут больше их откладывать. Исследователи считают, что промедление может помочь привести к инновациям и мышлению в последнюю минуту, которое не следует переоценивать.Вместо того, чтобы завершить свою работу заранее, прокрастинаторы могут просто тратить свое время на обдумывание следующего новшества или идеи. Важно отметить, что не все прокрастинаторы очень умны. Некоторые из них просто ленивы.

6. Они не слишком самоуверенны

Через shareology.net

Умные люди оценивают свой интеллект ниже, чем он есть на самом деле, а менее умные люди оценивают свой интеллект выше, чем он есть на самом деле.Это называется эффектом Даннинга-Крюгера. Вы уже сталкивались с подобным, когда кто-то считает, что он хорош в чем-то, в чем на самом деле даже не компетентен. Например, когда пожилой человек думает, что у него потрясающие навыки работы с iPhone, даже когда он действительно не знает, как настроить систему GPS на смартфоне для навигации за него. Высокоинтеллектуальные люди осознают свои ограничения и осознают, чему еще предстоит научиться. Это снижает вероятность того, что они будут слишком самоуверенными в своих отношениях.

5. Они открыты

Через memegenerator.net

Высокоинтеллектуальные люди более открыты в отношении людей, новых идей или разных способов мышления. Поскольку они ценят логику выше таких черт характера, как непроверенная лояльность, у них гораздо больше шансов быть непредубежденными. Например, очень умные люди менее склонны к ограниченности социальных вопросов, таких как раса и сексуальная принадлежность. Они понимают биологические компоненты этих проблем и непредвзято относятся к людям, попадающим в эти категории.Поскольку они не просто следуют тому, во что верят или что им говорят, они продолжают оставаться более открытыми, чем их сверстники, в отношении людей и новых идей. Если у вас есть действительно отличная идея, они захотят ее услышать, даже если она противоречит их собственной.

4. У них хорошие инстинкты

Через wikimedia.org

Высокоинтеллектуальные люди при принятии решений полагаются на свои инстинкты, знания и образование. Они менее склонны, чем их обычные сверстники, принимать импульсивные решения, потому что они осознают свои долгосрочные цели и то, что импульсивные решения могут повредить их плану.Высокоинтеллектуальные люди обычно работают над достижением долгосрочных целей, будь то получение дополнительного образования, экономия денег, погашение долга или следующая отличная бизнес-идея. В результате они, вероятно, не будут отвлекаться на то, что их инстинкты подсказывают им, что это не так. К счастью, у очень умных людей инстинкты часто верны и основаны на логике и фактах.

3. Они старшие дети

.

5 характеристик красивых людей

Что делает кого-то красивым? Это тот, кто ценит красоту других людей без какой-либо ревности и мимикрии. Красивый человек может смотреть на вас и действительно видеть вас, принимать вас и распознавать в вас красоту и божественность. Их присутствие делает их красивыми. Их способность быть живыми в этот момент и ценить то, что они видят и ощущают, делает их красивыми.

Но я думаю, что существует еще более высокая общая категория для многих людей, когда они думают о красоте.

Связано: 6 основных качеств хорошего характера

1. Красивые люди искренние.

Человек, который сам по себе является подлинным, — это тот, кто верен тому, кто он есть. Их уникальный дух проявляется, потому что они не подражают миру. Они не пытаются быть кем-то другим. Они просто они. Вы можете почувствовать их живость в данный момент.

Вы знаете, что кто-то искренен, когда есть спонтанность в том, что они говорят, и в действиях, которые они предпринимают.Их реакции на мир не столь взвешены и просчитаны. Потому что, когда вы видите этих людей, вы не думаете, что они настоящие; вы думаете, что они манипулируют. Их трудно представить такими красивыми, потому что в них есть тьма. Вы думаете, Я не уверен, что этот человек настоящий . Не уверен, что у этого человека добрые намерения. Я не могу общаться с этим человеком, потому что в нем нет ничего, что показывало бы мне, что это их .

У каждого красивого человека, о котором вы думаете, есть свои уникальные черты.Дело не только в том, как они укладывают волосы, что они носят или идеален ли их макияж. Кажется, что в них есть что-то, что заставляет задуматься: Я не знаю точно, что это, но я могу сказать, что они настоящие, живые тем, кто они есть, и демонстрируют миру свой уникальный и истинный дух. Это сексуально. Это красиво.

Не имеет значения их размер, форма, происхождение, цвет или убеждения; все это не имеет значения. Живы ли они сами по себе? Есть ли у них настоящий, настоящий дух? Если это есть, это прекрасно.

2. Красивых людей интересует мир.

Им интересны вы, другие люди, и они просто интересуются вещами. Это любопытство и любовь к учебе делают их еще красивее. И с ними хочется поговорить. В них есть осведомленность, интерес и любопытство, которые делают их интригующими — потому что они, , заинтригованы.

3. Красивые люди чем-то увлечены.

У них есть страсть к жизни, к определенной теме или конкретному человеку.Есть кое-что, о чем они нервничают, они любят говорить, даже если это что-то глупое. Это не должно быть все время, когда они возбуждены, жестикулируют и бегают. Они должны быть самими собой, но они должны быть настолько заинтересованы в чем-то, что когда они передают это, это воспринимается как настоящая энергия.

4. Красивые люди — оптимисты.

Некрасивые люди — черные дыры. У этих людей есть темная энергия, которая просто всасывает всех и топит их в лужах пессимизма.

Пессимист не так привлекателен не потому, что его взгляды на вещи могут не оправдаться; дело в том, что им часто не хватает страсти к чему-то положительному. Некоторые люди неравнодушны к ненависти. Когда вы видите страстного и разъяренного гневом человека, это не красиво, а страшно. Их сложно уважать, потому что они не могут и не будут брать на себя достаточно личной ответственности, чтобы согласовать свои действия, поведение и эмоции таким образом, чтобы они были благоприятными для других, с ситуациями, в которых они нуждаются.

Некоторых людей они сначала привлекают, потому что это форма страсти, но затем они обнаруживают, что страсть связана с негативным выражением. Страсть, связанная с негативным выражением, снова и снова становится скрежетом, и это непривлекательно. Я верю, что страсть к позитивным вещам, страсть к вещам, которые продвигают человечество вперед — , что сексуально.

5. У красивых людей есть миссия.

Вот почему люди, у которых есть дело или миссия, волонтеры, которые чем-то увлечены, они красивы (даже когда они бегают в тех уродливых рубашках волонтеров, которые вы получаете, где они всегда дают вам супер-большой сверх-большой с какой-то тупой логотип на нем).Они искренне делают то, что кажется, будто они служат, делают добро и жертвуют. Они заинтересованы в помощи другим людям. Они красивые люди. Не имеет значения их размер, форма или происхождение; дело только в их духе. Их намерения настолько позитивны.

Я думаю, это сводится к двум очень простым вещам:

Во-первых, об этом человеке есть живость . Есть какая-то положительная страсть, искреннее выражение. В них есть живость и анимация, которые уникальны и привлекательны.

И во-вторых, для них есть подлинность , реальное осознание себя, осознание своего опыта, в котором они могут реагировать такими искренними, реальными и спонтанными способами, как вы думаете, Вау, какой красивый человек .

Связанный: 7 способов вызвать симпатию

Этот пост был первоначально опубликован на BrendonBurchard.tumblr.com .

.

4 характеристики Интересные люди имеют

Что делает кого-то интереснее другого? На этот вопрос не всегда легко ответить. Существует множество субъективных точек зрения, которые трудно измерить, особенно когда речь идет о личностных качествах.

В среднем, я бы сказал, что менее половины людей, которых я встречал в своей жизни, были интересными. Дело не в том, что они плохие люди; в них просто нет ничего, что выделяло бы их каким-либо образом.Но это заставляет меня задуматься, что действительно делает кого-то интересным. Есть ли общие черты, которые присущи интересным людям?

Общие характеристики

В целом, я думаю, что у интересных людей есть общие черты личности, а не конкретные. Я могу сказать это, потому что противоположность этих черт присуща неинтересным людям. Но я не хочу сказать, что вам нужны все эти характеристики, чтобы быть интересными. Нужен всего один или два. Тем не менее, если их будет больше, это поможет быть интересным.Отсутствие всего этого, вероятно, означает, что вас легко забывают.

1. Принятие риска

Когда дело доходит до дела, важно то, что вы делаете. Никто не помнит человека, который всегда выбирает безопасный и легкий путь. Например, вы проводите каждый день в кабинке, заполняя бесполезные формы, потому что работа безопасна и надежна, или вы преследуете свою мечту?

Это не значит, что кто-то, кто работает в кабинке, автоматически становится неинтересным. В свободное время они по-прежнему могут заниматься интересными делами.Но если в свободное время они в основном играют в видеоигры или смотрят фильмы, они вряд ли получат впечатления, которые сделают их незабываемыми.

История полна примеров людей, которые играли в нее слишком осторожно. Они живут своей жизнью, не рискуя ради чего-то лучшего. Конечно, это не те люди, о которых вы обычно слышите. Обычно вы слышите о тех, кто сделал или сказал что-то, чего не сделал или не совершил никто другой, несмотря на все трудности. Интересное всегда включает в себя элемент риска.

Каждый, кто начинает бизнес, получает докторскую степень, становится писателем или другими подобными вещами, все берут на себя риск, делая это. Даже такие хобби, как путешествия, альпинизм или рафтинг, сопряжены с риском. Но это те люди, которых я помню, а не те, которые сидят дома и смотрят телевизор каждую ночь.

2. Любопытство

Мне нравится думать о любопытстве как о катализаторе принятия риска. Если вам интересно, какова жизнь в Испании, вы, скорее всего, поедете туда.Любопытство — вот что заставляет вас сомневаться в мире и своем месте в нем. Это превращает вас из пассивного наблюдателя в мир более активным.

Кроме того, это ключевой компонент воображения. Заставьте свой разум блуждать по безграничным возможностям для вас и к тому, где вы можете прожить свою жизнь. Некоторые из лучших идей возникают, когда вы просто даете волю своему воображению.

И немного может иметь большое значение. Все, что вам нужно, — это дать волю своему любопытству и задуматься, почему все так, как есть.Задавайте любые вопросы, которые у вас есть, и посмотрите, какие ответы вы получите.

3. Отзыв

У каждого есть свое мнение. Интересных людей отличает то, что их мнения уникальны и отражают точку зрения, отличную от точки зрения других людей. Важно сформировать собственное мнение. Если вы просто повторяете то, что говорят другие люди, вы не предлагаете ничего нового или интересного.

То же самое и с людьми, которые боятся высказать свое мнение.Мнения естественным образом расходятся, поскольку другие могут свободно формировать свои собственные, возможно, разные взгляды. И некоторые люди, кажется, добровольно отказываются делиться своим мнением, если оно не пользуется большой популярностью, поскольку они могут вызвать конфликт. Это делает вас скучным и предсказуемым.

4. Присутствие

Присутствие — качество, которое сложно определить. Вы узнаете это, когда увидите. В театре это называют сценическим присутствием. По сути, это совокупность вашей уверенности, уверенности в себе, сильного языка тела и того, насколько хорошо вы общаетесь.Чтобы быть интересным, не всегда обязательно присутствовать, но это помогает.

Представьте, что вы смотрите живое выступление рок-группы. Если группа выходит на сцену и просто играет и поет, не проявляя никаких эмоций и не двигаясь вообще, это приведет к скучному выступлению. Это правда, даже если песни хорошие.

Доставка и взаимодействие с людьми могут иметь решающее значение. Я знал людей, которые могут говорить самые скучные повседневные вещи с таким присутствием, что кажется, что они вообще не говорят ничего скучного.Точно так же я знаю людей, которым есть что сказать, но не подкрепляю это присутствием, так что это получается более неинтересно, чем есть на самом деле. Только этот небольшой поворот может иметь решающее значение.

Какие еще характеристики, по вашему мнению, делают людей интересными?
, фото: slalit

.